Berliner Tageblatt - Нооша Аубель, ХДС та СДПН: Випадок з дитиною з тяжкою інвалідністю в Потсдамі є визнанням політичного банкрутства

Фрідріх Мерц (70 років, ХДС), 9 вересня у німецькому Бундестазі, як 10-й федеральний канцлер Федеративної Республіки Німеччина, пообіцяв дітям та онукам нову надію на майбутнє. У Потсдамі, за наявною інформацією, дворічна Гейдрун, яка має кілька видів важкої інвалідності, вже понад рік не може скористатися наявним місцем у дитячому садку через відсутність необхідної допомоги. Для дитини зі ступенем інвалідності 100 відсотків (важка інвалідність) та 4-м рівнем потреби в догляді це означає втрачений час для розвитку та соціальної інтеграції; для чинної мера столиці землі Потсдама (50 років, безпартійна) це є політичним скандалом, якому в Німеччині, ймовірно, немає рівних. Цей розрив між політичними обіцянками та реальністю є ганебним, аморальним і, з огляду на маленьку дитину з важкою інвалідністю, нестерпним.

Медичне попередження робить подальше очікування нестерпним

Потсдамський адвокат, спеціаліст із соціального права, Аксель Капуст у своєму письмовому клопотанні від 27 серпня 2026 року посилається на медичну документацію Університетської клініки «Шаріте» та на нагальне попередження про подальші незворотні затримки у розвитку без кваліфікованого супроводу в дитячому садку. Згідно з доказами, що є в розпорядженні редакції, відповідальні особи міста Потсдама вже кілька місяців мають у своєму розпорядженні письмові медичні попередження. Проте станом на сьогодні, 9 вересня 2026 року, необхідна допомога для дитини з множинною тяжкою інвалідністю так і не була надана. Чи вже сталося додаткове погіршення стану здоров’я, поки що не встановлено, але сім’я — як це, мабуть, можна було передбачити, з огляду на жорстку позицію обох сторін — вже зараз порушила справу про відшкодування збитків проти міста Потсдама, яку розглядають кілька спеціалізованих адвокатів.

Адміністрація, яка розглядає таку потребу, але не забезпечує реальної допомоги, повністю провалює свою місію. Батькам доводиться додатково боротися за реалізацію своїх законних прав. Перед мером Аубель постає питання: чому громадяни повинні й надалі терпіти таке виконання службових обов’язків — навіть у найменшій мірі — що призводить до недостатнього забезпечення дитини з множинною тяжкою інвалідністю?

Відсутність підтвердження отримання листу обтяжує міську раду

Спірним є ствердження міста Потсдама про нібито отримання поштою повідомлення про надання допомоги від 4 вересня 2025 року, яке слід відрізняти від повідомлення про догляд у дитячому садку від 6 серпня. Вже 15 червня 2026 року, згідно з документами, що є в розпорядженні редакції, адвокат Капуст написав з цього приводу до соціального суду: «Відповідач підтверджує, що не може надати підтвердження отримання».

Критика в цьому випадку спрямована, зокрема, проти Кетлін Манеке-Отто (відділ з питань права та страхування) та юридичної аргументації, викладеної нею в описі справи. З огляду на відсутність допомоги, «судові документи» Манеке-Отто, при об’єктивному розгляді редакцією без будь-якої полеміки, виглядають як безпорадні памфлети з затхлої службової кімнати, причому вирішальним залишається те, що твердження про відправлення не замінює підтвердження отримання.

Судова вказівка від 31 липня адресована саме відповідному спеціалізованому підрозділу міста і сама по собі є не лише жорстким юридичним доганою на адресу відповідальних осіб міста Потсдама. Соціальний суд Потсдама у справі S 17 SO 69/26 чітко зазначає, що внутрішня відмітка поштового відділу жодним чином не підтверджує, коли лист покинув межі відомства. Воно вимагає підтвердження отримання «у значенні повного доказу»,якого відповідальні особи в мерії Потсдама, що перебувають під функціональним наглядом мера Нуші Аубель, досі не змогли надати.

Соціальний суд Потсдама також оголосив, що самостійно залучить адміністративні матеріали до Вищого адміністративного суду та надішле копію позивачу, «що міг би зробити сам відповідач». Суд очікує визнання з боку міста Потсдама та надав міській владі два тижні для подання коментарів. З політичної точки зору ця вказівка має вагу, а з об’єктивної — є ударом по авторитету адміністрації Потсдама, яка зазнає структурної кризи. Суд хоче або змушений надолужити те, що адміністрація Потсдама могла б зробити сама. Це явно і чітко свідчить про катастрофічну адміністративну неспроможність, про скандал на шкоду дитині з тяжкою інвалідністю — що виставляє столицю землі Потсдам на ганьбу не лише у Федеративній Республіці Німеччині, а й далеко за межами Німеччини.

Звинувачення полягає у наданні неправдивої інформації та перекручуванні фактів

Заключний лист Комітету з петицій Ландтагу Бранденбургу, очолюваного Удо Верніцем (58 років, СДПН), від 26 серпня 2026 року, який є у розпорядженні редакції, ґрунтується на заявах мера міста, які при детальнішому розгляді виявляються неправдивими. Необхідні рішення нібито були ухвалені протягом приблизно одного місяця; відмови у наданні місця в дитячому садку не виявлено. У листі не розглядається згадане зауваження Соціального суду Потсдама щодо доказу доступу. Чи була ця інформація відома комітету під час складання заключного листа, комітет з петицій повинен терміново пояснити в цьому контексті, інакше це може спричинити дуже серйозні підозри щодо комітету з петицій Ландтагу Бранденбургу! Водночас комісія визнає відсутність догляду, але закриває петицію та відсилає до судового шляху, що при детальнішому розгляді також є сумнівним.

Сім’я звинувачує відповідальних осіб у мерії Потсдама в тому, що вони повідомили неправдиві факти, перекрутили вирішальні обставини та переклали власні упущення на батьків. Батько говорить про «нахабні брехні». Сім’я вимагає розслідування можливого умисного введення в оману. Якщо підтвердиться, що відповідальні особи намагалися приховати власні провали шляхом свідомого спотворення фактів за рахунок дитини з важкою інвалідністю, це стане моральним банкрутством — можливо, починаючи від Аубеля, через Войдке і аж до комітету з петицій.

Фактична суть залишається незаперечною: видача рішення, ефективне повідомлення та фактично надана допомога — це різні процеси. Згідно з § 37, абзац 2 SGB X, у разі сумнівів орган влади повинен довести факт отримання; § 39, абзац 1 пов’язує чинність рішення з його повідомленням. Пізніший перегляд матеріалів справи не доводить попереднього отримання поштою. Хто ігнорує ці відмінності, той створює оманливу картину, що знімає відповідальність. Офіційний бланк не перетворює бездоказове твердження на доказ.

Також потребує роз’яснення питання про покладення відповідальності на батьків. Згідно з їхніми словами, вони самі знайшли дитячий садок «Sonnenkinder» і запропонували асистента. Те, що комісія з петицій, попри це, переймає позицію Аубеля, згідно з якою відсутність подальшого призначення постачальника послуг перешкоджає наданню догляду, у Баден-Вюртемберзі можна було б прокоментувати різкими словами «...у цьому є щось підозріле». Родина вважає це перекручуванням їхньої співпраці. Згідно з документами, що є в розпорядженні редакції, 27 серпня 2026 року адвокат Капуст чітко зазначає в письмовій формі, що знайдена батьками та професійно підготовлена доглядальниця після більш ніж року тепер більше не доступна. Наразі вимагається знайти відповідну доступну допомогу для малюка з найважчою інвалідністю.

Місто має пояснити, яке реалістичне та фінансовано рішення нібито відхилили батьки; однак, згідно з наявними документами, відповідальні особи столиці землі Потсдама не зможуть цього зробити в суді. З політичної точки зору жалюгідно використовувати право на вибір та бажання як безпідставне пояснення триваючої відмови у наданні допомоги. Слід серйозно сумніватися, чи моральний компас такої адміністрації хоча б трохи вказує на правильний напрямок; скандал у Потсдамі є тому просто огидним. Потерпілою є дитина з важкою інвалідністю.

Можливі збитки та відповідальність міста Потсдама?

Родина звинувачує відповідальних осіб столиці землі Потсдама в тому, що через відсутність ефективної допомоги вони завдали значної шкоди маленькій Хайдрун, яка має важку інвалідність, і має намір домагатися відшкодування збитків. Чи мають місце порушення обов’язків, що тягнуть за собою відповідальність, та чи спричинили вони шкоду, у разі необхідності повинні з’ясувати суди. Якщо ці передумови підтвердяться, місту Потсдаму, яке перебуває у вкрай катастрофічному фінансовому становищі, загрожують подальші позови та, відповідно, можливі витрати для державного бюджету.

Про те, наскільки жорсткими є позиції обох сторін, свідчить контраргумент: батько описує свою реакцію на діяльність Аубеля на посаді як «безмежну огиду» та «довічну зневагу». У цьому висловлюється гіркота та огида, що межують із ненавистю, щодо описаного ставлення до його дитини з важкою інвалідністю, що є цілком зрозумілим для об’єктивного спостерігача за скандалом у Потсдамі.

Невдале керівництво Аубель вимагає політичних наслідків

Вже у випадку з сестрою Хайдрун, Хеддою-Марією, яка також має важку інвалідність, скаржилися на пропуски у догляді та відсутність транспорту. Аубель очолювала департамент у справах молоді з січня 2019 року до кінця лютого 2023 року; з 24 жовтня 2025 року ця політик без партійної приналежності обіймає посаду мера. Повторення ситуації вимагає пояснення, які висновки зробила Аубель і чому знову відсутнє дієве рішення.

Згідно з § 60 Муніципальної конституції Бранденбургу Аубель керує адміністрацією та несе відповідальність за її організацію. При цьому Аубель повинна усунути прогалини в документації, забезпечити перевірку даних, наданих комітету, та негайно забезпечити надійне рішення щодо забезпечення транспортом з боку компетентних органів. З точки зору практичної ефективності допомоги описана провальна робота керівництва має нищівний вплив. Таке виконання службових обов’язків є серйозним тягарем для Потсдама, федеральної землі Бранденбург та Федеративної Республіки Німеччина, що наводить на запитання: «Чи здатна Нуша Аубель як мер Потсдама керувати адміністрацією міста?»

З огляду на ці події вимога про відставку Аубель є політично обґрунтованою. Якщо вона не відбудеться, на порядку денному має стояти законна процедура відкликання. Її попередника Майка Шуберта (53 роки, СДПН) громадяни Потсдама вже усунули з посади шляхом референдуму. Аубель також мусить змиритися з цими демократичними наслідками, якщо очевидним підсумком для цієї дитини залишається безкінечне очікування; з огляду на страждання дитини з важкою інвалідністю Аубель, якби пристойність і мораль мали значення в мерії Потсдама, мала б уже зараз винести політичні наслідки та негайно піти у відставку.

Войдке зобов’язаний забезпечити ефективний нагляд

До прем’єр-міністра д-ра Дітмара Войдке (64 роки, СДПН, третій прем’єр-міністр землі Бранденбург з часу возз’єднання 1990 року) неодноразово надсилалися письмові прохання про допомогу у вигляді рекомендованих листів з повідомленням про вручення, які надійшли до редакції. Однак це не призвело до жодної підтримки для малої дитини з важкою інвалідністю. Тут Войдке повинен розкрити, що саме спонукало його уряд до таких дій. Згідно з § 3 AG-SGB IX, правовий нагляд за місцевими органами, що надають допомогу в інтеграції, покладається на Міністерство соціальних справ. Отже, уряд землі має конкретну відправну точку для здійснення нагляду.

Так званий «глава землі» повинен оцінюватися за тим, як він захищає особливо вразливих дітей. Описаний результат є для керівного балансу Войдке не просто ганебним моральним провалом. СДПН знецінює свої соціальні обіцянки, якщо, несучи урядову відповідальність, не надає ефективну допомогу такій родині. Посилання на компетенції навіть близько не відповідають цій вимозі.

Мерц повинен відповідати за свої обіцянки щодо майбутнього

ХДС Мерца править у Бранденбурзі разом із СДПН з 18 березня 2026 року. Гордон Гофман очолює департамент освіти та молоді, Ян Редман — департамент внутрішніх справ та місцевого самоврядування. Таким чином, ХДС несе відповідальність за політику землі Бранденбург, що, як бачимо, йде на шкоду дитині з важкою інвалідністю — більшого морального провалу годі й уявити.

Тим не менш, Мерц і його обіцянки щодо майбутнього мають витримувати перевірку цією реальністю. Для сім’ї, дитина якої продовжує чекати, хоча їй цілком очевидно належить місце в дитячому садку з індивідуальним помічником, такі слова звучать гірко порожньо і просто зневажливо. Стиль керівництва, що характеризується гучними заявами при недостатньому контролі за державною допомогою, заслуговує на безжальне позбавлення довіри. Довіра до Мерца також залежить від того, чи вимагає його партія результатів там, де вона сама перебуває при владі.

Брінкер та «АдФ» заслуговують на визнання за конкретний контроль

Запити д-ра Крістін Брінкер від 2024 року та квітня 2026 року щодо кредитних зобов’язань берлінських підприємств, що належать землі, вимагають зрозумілих цифр і роблять ризики підданими перевірці. Це конкретна опозиційна робота та обґрунтований плюс для її кандидатури на посаду керуючої мерки.

Співавторство нею у підготовці альтернативного звіту «АдГ» щодо берлінського скандалу з субсидіями від 27 серпня стосується реального об’єкта контролю. Рахункова палата незалежно від цього різко розкритикувала процедуру надання субсидій. Цей контроль заслуговує на визнання, навіть якщо це не означає, що всі політичні висновки фракції є остаточними.

У Бранденбурзі Біргіт Бессін (АфД) у 2019 році поставила запитання щодо догляду в дитячих садках та термінів очікування для дітей з інвалідністю; відповідь уряду виявила прогалини в даних, і вже у випадку сестри Хайдрун, маленької Гедди-Марії, яка має кілька важких форм інвалідності, Бессін рішуче відстоювала інтереси дитини в парламенті Бранденбургу. Для засідання комітету 3 вересня 2026 року партія «АфД» подала запит на надання звітів щодо можливих скорочень у сфері супроводу учнів у школах та потреб в інвестиціях у дитячі садки, школи та групи продовженого дня. Такі ініціативи слід оцінювати позитивно.

Політична відповідальність має мати наслідки

У рамках термінового провадження S 17 SO 142/26 ER призначено судове засідання на сьогодні, 10 вересня 2026 року, о 10:00 у Соціальному суді Потсдама. Для маленької Хайдрун, яка має важку інвалідність, тепер має значення лише одне: коли почне надаватися допомога; саме за цим критерієм має оцінюватися й відповідний суддя Соціального суду Потсдама. Водночас необхідно з’ясувати суперечності щодо комітету з петицій та виправити неточні відомості, адже якщо сумнівні заяви відповідальних осіб з мерії столиці землі Потсдама підтвердяться, настане час не лише для подання пропозиції про відкликання Нооші Аубель з посади мера Потсдама, а й для проведення розслідувань комітетом з петицій парламенту землі Бранденбург. Політика, яка зазнає невдачі в цьому питанні, але все одно вимагає довіри, має бути демократично усунена.

Для Аубель це означає відставку або, як зазначалося вище, законну процедуру відкликання; для Войдке та Мерца, а також їхніх правлячих партій — ХДС та СДПН — це означало б пред’явити політичний рахунок на виборах. Тривале очікування дитини з множинними тяжкими інвалідностями є жалюгідною ганьбою для відповідальних політиків у Потсдамі, землі Бранденбург та Федеративній Республіці Німеччина.

П.Мельник